Заходи до вшанування 40-х роковин аварії на ЧАЕС в Хмельницькому інституті та Коледжі МАУП.
26 квітня 2026 року світ вшановує 40-ті роковини аварії на Чорнобильській атомній електростанції — наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства.
Сьогодні ми схиляємо голови перед датою, яка назавжди розділила історію нашої країни та всього світу на «до» та «після». Минуло рівно 40 років з тієї квітневої ночі 1986-го, коли мирний атом став некерованою стихією.
Чорнобиль — це не лише цифри на мапі чи сторінки в підручниках історії. Це тисячі зламаних життів, залишені домівки та мільйони гектарів відчуженої землі. Але насамперед — це історія про надлюдську мужність.
Ми згадуємо перших пожежників, які без вагань пішли у вогонь, аби врятувати світ від ще більшого лиха; ліквідаторів, які за лічені дні та місяці звели Саркофаг, працюючи на межі людських можливостей; медиків, військових, науковців та звичайних людей, чий подвиг став щитом для Європи.
Найбільших руйнувань зазнала Україна. О 1:23 ночі під час експерименту на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два потужні вибухи, які зруйнували реактор і викинули в атмосферу близько 50 мільйонів кюрі радіоактивних речовин. Ліквідатори, пожежники, військові, медики та волонтери — понад 600 тисяч осіб — боролися зі стихією, часто без захисного спорядження. Ми маємо пам’ятати про тих, хто загинув та про сотні тисяч, що отримали дози опромінення. Саме героїзм цих людей став темою обговорення зі студентами Інституту та економіко-правового фахового коледжу МАУП.
З 21-04-2026 по 26-04-2026 року доцентом кафедри туризму та фундаментальної підготовки Людмилою Савчук були проведені інформаційні заходи про сучасний стан екології у зоні відчуження, переглянуті та обговорені фільми про місто Прип’ять, проведені конкурси есе про вплив радіації на організм людини.
40 років потому Чорнобиль залишається символом ціни людської помилки і мужності, нагадуванням, що технології без відповідальності ведуть до трагедії.
Сьогодні Зона відчуження стала водночас місцем пам’яті, наукових досліджень і відродження природи. У день пам’яті світ має не допустити нових проявів “ядерного тероризму”.
Через сорок років ми бачимо, як природа повертає своє у зоні відчуження, але пам'ять людська не має права на забуття. Сьогодні, у 2026 році, ми також усвідомлюємо особливу цінність ядерної безпеки, яка знову стала викликом для нашої держави.
 |  |  |
 |  |  |
 |  |  |
