«Україна пам’ятає, світ визнає…»
Четверта субота листопада в нашій країні – поминальна по жертвах Голодомору 1932-1933 років.
25 листопада в стінах Хмельницького інституту МАУП пройшов мітинг-реквієм в пам’ять померлих від голодоморів та політичних репресій.
 |  |  |
26 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записане все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-червоним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна.
 |  |  |
Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?
 |  |  |
Ні не забудемо! Пам’ятаймо, що за 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
Голодомор 1932-1933 років – трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні.
 |  |  |
Коли ми усвідомимо, що було з нами колись, то зможемо не допустити можливих повторень у майбутньому, яке будуватимемо разом.
